Коли не знаєш як, а треба. Українська оборонка через призму власного досвіду

Як побудувати інженерну компанію в умовах війни, чому Agile не «лягає» всюди, чим LEAN відрізняється від PMBOK і чому головний інженер — це і є справжній проєктний менеджер. Конспект виступу Юрія Добронравіна, CEO та співзасновника Warbirds і КБ «Логіка», на Strategic Project Conference 2026.

«Я не роблю доповіді. І я не дуже керівник проєктів»

Так Юрій Добронравін почав свій виступ перед залом, повним проєктних менеджерів. У цьому короткому застереженні — весь стиль розмови, що відбулася далі: чесний, ненавчальний, без шаблонів. Чоловік, який з 2012 року бере участь у будівництві української оборонки, не презентував «правильні» практики. Він ділився шляхом — з помилками, інсайтами і відвертим визнанням того, що відповідей у нього на всі питання немає.

І саме тому ця доповідь варта уваги. Бо за плечима у спікера — три абсолютно різні напрямки, які він вів одночасно: навчальні військові симулятори (КБ «Логіка»), систему автоматизації артилерії «Кропива» (десятки тисяч щомісячних користувачів у війську) та виробництво БПЛА в компанії Warbirds, що зростає в рази щороку.

Три бізнеси. Три підходи до управління. Один керівник. І один великий висновок, до якого він зрештою прийшов.

Коротко про українську оборонку: контекст

Існує поширений міф, що до 2014 року української оборонки не було. Юрій з цим не згоден. Вона була завжди — від Сікорського до радянських КБ Антонова та Морозова, де розробляли літаки й танк Т-34. У пострадянський період до 2014-го галузь існувала тихо: окремі компанії робили продукти світового рівня, але майже все йшло на експорт. Державі було нецікаво.

Перша фаза вторгнення у 2014 році стала переломним моментом. Виник масовий волонтерський рух — «Армія SOS», «Повернись живим», People Project. Саме там, на думку Юрія, був закладений фундамент, який дозволив Україні встояти у 2022-му. Багато з тих компаній, що сьогодні є ключовими гравцями оборонки, виникли або змужніли саме в цей період.

Повномасштабне вторгнення мобілізувало все: і стару радянську спадщину, і нові гравці. Виклики стали такими, що інакше було не вижити.

Екосистема української оборонки на часовій шкалі — від «Укроборонпрому» і КБ «Луч» до Skyeton, Fire Point і Warbirds. Слайд із презентації Юрія Добронравіна.

Шлях: від комп’ютерних ігор до оборонки

Юрій — програміст за освітою (прикладна математика, КПІ), С++-розробник, який багато років працював в українській ігровій індустрії. Близько 2012-го стало зрозуміло, що ігри перестають бути технологічною історією і дрейфують у маркетинг та соцмережі. Стало нудно. І тут трапився великий проєкт — симулятор гелікоптера Мі-8 для армії Казахстану.

Проєкт закінчився погано (замовник не заплатив). Але Юрій відкрив для себе фундаментальну річ: розробка симуляторів — це зовсім не те ж саме, що класична розробка ПЗ. Тут є залізо, механіка, дроти, фарба, молотки. «Як той Neo, я потрапив із цифрового світу в реальний». З того часу він і залишився в цій темі.

Далі — 2014 рік, «Армія SOS», народження «Кропиви». Потім — створення власної компанії КБ «Логіка». А у 2022-му разом із партнером — Warbirds, виробництво БПЛА.

Чотири точки на одній шкалі: комп’ютерні ігри → симулятори → автоматизація артилерії → БПЛА. Слайд із презентації.

Три кейси. Три різні історії. Розбираємо по черзі.

Case #1. Симулятори: коли кожне замовлення — це проєкт

Військовий симулятор — це не «софт». Це програмне забезпечення плюс макет-імітатор, плюс електроніка, плюс механіка, плюс доставка замовнику й навчання. ПЗРК «Стінгер», Т-72, «Бук-М1», навіть симулятори комбайнів — кожен виріб є складною інженерною системою.

Маленька історія для контексту. На початку повномасштабного вторгнення американці передали Україні багато «Стінгерів», але тренажерів до них передати не змогли — бюрократія. За кілька тижнів в авральному режимі, із 3D-друком і саморобними трубами, команда зробила власний симулятор. Уже у квітні 2022-го він навчав пілотів на заході України. Американці були вражені.

У чому складність як проєкту? Замовник — держава. Це означає:

фіксована ціна, строки й обсяги, прив’язка до фінансового року;
тендер у березні-квітні, здати треба у грудні «попри все»;
нечіткі критерії приймання (ТЗ писав один, приймає інший — зв’язку немає);
тендер по найнижчій ціні (якість нікого не цікавить);
держава не платить за технічну підтримку й розвиток.

Як з цим жити? У КБ «Логіка» прийняли організаційне рішення: кожне замовлення — це проєкт. Тут логіка PMBOK справді працює: є чіткий початок, фініш, обсяг, бюджет. Компанія побудована з сильних функціональних команд (проєктно-тендерний відділ, конструктори, схемотехніки, розробники ПЗ, виробництво, інтегратори), які паралельно ведуть 20–30 проєктів на рік.

Інструменти примітивні й працюючі: дошка в Microsoft Planner, Jira/Confluence для розробників, daily-мітинги, інтеграційні івенти. Головні дисципліни — фіксований графік, ранній старт (часом ще до тендера) і свідомий вибір: не братися за все підряд, а фокусуватися на пріоритетних лінійках. Бо «єдиний спосіб витягнути якість — не брати зайвого».

Case #2. «Кропива»: софтверний проєкт у класичному сенсі

Історія «Кропиви» починається з простої волонтерської ідеї у 2014 році: у війська немає паперових карт — давайте дамо їм туристичний софт із залитими офлайн-картами Google Maps. Військовим сподобалося. Потім вони попросили додати військову систему координат. Потім — артилерійські розрахунки. Потім — ще і ще.

Туристичний застосунок викинули, написали свій. Так народилася «Кропива».

Сьогодні це:

~12 років розробки;
десятки тисяч активних користувачів на місяць, сотні тисяч інсталяцій;
команда розробників, що в різний час сягала 100 осіб;
Android-клієнт, розподілена P2P-мережа, серверна частина, вбудований кіберзахист;
700+ релізів;
інтеграція з іншими системами розвідки й ураження.

Те, що «Кропива» робить насправді: повний цикл артилерійської роботи — від виявлення цілі до команди на постріл. Скріншоти інтерфейсу зі слайду презентації.

І — найдивовижніше — повністю волонтерська розробка. За 12 років держава й ЗСУ так і не знайшли спосіб платити українцям за свій софт (Microsoft і ESET платять, своїм — ні). Команда живе за рахунок інших проєктів компанії та волонтерів-програмістів.

Чим керують? Класичним софтверним Agile. Команди по компонентах, менше 10 людей у кожній. Jira + Confluence + Git + Teams. Постійний feedback loop від користувачів — той самий бойовий тестинг, який жодне SaaS-стартап не може собі дозволити. «Більш класичного управління софтом важко придумати».

Це єдиний з трьох кейсів, де Agile «ліг» ідеально. І це не випадково.

Case #3. Warbirds: коли проєкти закінчуються і починаються програми

Warbirds запустили у 2022 році з командою з 10 людей і простими «літачками». Сьогодні в компанії близько 700 осіб, три великі продуктові програми — крилаті розвідники («Галка»), коптери-камікадзе («Дзиґа»), важкі ударні БПЛА («Зозуля») — і кратне зростання щороку.

Кратне зростання — це звучить красиво. На практиці це означає хаос:

горизонт планування — півроку, і це «у пришку»;
держава нічого не планує (свідомо й, можливо, правильно);
замовлення на 1000 одиниць можуть прилетіти з вимогою «зробити за 3 місяці»;
паралельно — масове виробництво, де критично важать технологія та якість;
паралельно — складне R&D (механіка + електроніка + ПЗ + технологія) на тлі прильотів і дефіциту робочої сили.

Чому це не проєкти, а програми: «Дзиґа» в полі — і цех із десятками паралельних робочих місць. Слайд із презентації.

Юрій спочатку намагався керувати цим як проєктами. Не вийшло. Почитавши літературу, зрозумів: це не проєкти, а програми. І не в розумінні PMBOK, де програма — це портфель проєктів. Програма як основна організаційна одиниця компанії. У Warbirds три відділи-програми — це профіт-генератори, а решта відділів їх обслуговують.

Відповідь на питання «як цим керувати» Юрій знайшов у LEAN. І це підводить до головних висновків доповіді.

Що пробували й до чого прийшли

За роки експериментів у компаніях було випробувано все:

Software-style Agile усюди — спрацював лише там, де домен дійсно софтверний («Кропива»).
Формальні процеси та ISO 9001:2015 — більш-менш зайшло в симуляторах, де є зрозуміла каденція відвантажень.
System Engineering (INCOSE, NASA, US DoD) — потрібна дисципліна, але громіздка й бюрократизована. Складно адаптувати.
PMI’s PMBOK — «не відповідь на всі питання», скажемо м’яко.
LEAN — філософія здорового глузду, яка дала найбільший ефект.

«LEAN — це зміст, інші — це форма.

Юрій підкреслює: справа не в тому, що інші підходи погані. Справа в тому, що вони пропонують форму. А LEAN, що виріс із Toyota Production System, дає зміст — фокус на розумінні системи, накопиченні знань, боротьбі з втратами, раціональному плануванні. Причому йдеться не лише про виробництво. У Warbirds практикують Lean R&D і Lean Management.

Перехід до LEAN-мислення вже дав видимий результат: моральний буст команді, ясність у тому, як вибудовувати процеси, навіть як підступитися до того самого PMBOK.

Інсайти про проєктних менеджерів

Це, мабуть, найгостріша частина виступу — і та, де досвід Юрія може зекономити роки експериментів іншим керівникам.

1. Бекграунд важливіший за формальну освіту. У компанії пробували брати топ-PM-ів з Government, з великих корпорацій. Результат — «так собі». Інший домен — інші виклики, інші пазли. Принести з попереднього місця пачку шаблонів project charter’ів і планів управління — не спрацює.

2. Digital bias — це помилка. Коли керівник каже «у нас хаос ось у цьому місці», а у відповідь чує «давайте поставимо Microsoft Project / посадимо всіх на Jira» — це неправильна відповідь. Правильна відповідь: давайте розберемося, що там насправді відбувається, і працюватимемо з людьми. Інструмент прийде потім.

3. Справжній PM в інженерному проєкті — це лише головний інженер. І знову відсилання до Toyota — там це сформульовано чітко й жорстко: концепція Shusa (Chief Engineer). Той, хто будує продукт, той, хто за все відповідає, — той і несе відповідальність за проєкт. Узяти PM-а з ринку, щоб він «організував команду інженерів», не розуміючи нічого в домені, — не працює.

Менеджмент в епоху ШІ: Low Tech, High Touch

Штучний інтелект у Warbirds використовують скрізь, де можна. Купили корпоративні підписки, навчають співробітників — це вже реальність. Але паралельно Юрій вимагає від команди дещо протилежне: Low Tech, High Touch.

Малюйте дошки. Не каракулі — змістовні, красиві картинки.
Збирайтеся офлайн.
Звіти, написані від руки — у форматі one-pager (A3-аркуш), як захист від інформаційного спаму.

«Немає нічого більш образливого для керівника, ніж коли в останній момент тобі згенерували штучним інтелектом якусь біліберду на 10 сторінок, і ти маєш в неї вникнути. Хоча людина, яка це генерувала, її навіть не читала».

Аналіз проблеми, зроблений власноруч у зошиті. Юрій показує цей слайд, коли говорить про A3-звіти як захист від інформаційного спаму.

A3-звіт — це дисципліна. Він змушує автора подумати, перш ніж писати. І він поважає час того, хто читає.

Підсумок: про що ця історія насправді

Доповідь Юрія Добронравіна не дає готових відповідей — він про це чесно попередив на старті. Але вона дає дещо цінніше: погляд людини, яка пройшла шлях від комп’ютерних ігор до управління компанією на 700 людей, що виробляє зброю в умовах війни.

Кілька думок, які хочеться забрати з собою:

Не існує одного правильного підходу. Один керівник, три бізнеси, три радикально різні методології — і всі працюють.
Знання домену б’є знання методології. Завжди.
LEAN — це не про виробництво. Це про мислення.
Інструменти приходять до людей, а не навпаки.
Чесність важливіша за «правильні» процеси.

Дивіться повний виступ на YouTube

Цей конспект — лише каркас. У повному виступі набагато більше:

Деталі про те, як «Стінгер»-симулятор зробили за кілька тижнів у квітні 2022-го.
Історія створення «Кропиви» — з нуля, з туристичного застосунку.
Чому хакери постійно ламали систему і як це переживали.
Як саме у Warbirds організовані три програми.
Розгорнута відповідь на питання із залу про те, чому Agile не лягає на хардверну розробку (спойлер: лягає, але не на масштаб у 50+ людей з фіксованими строками).
Гумор, інтонація і та сама щира розмовна манера, яку не передає жоден текст.

Про спікера

Юрій Добронравін — CEO та співзасновник Warbirds і Конструкторського бюро «Логіка». В українському ВПК з 2012 року. Учасник створення системи автоматизації артилерії «Кропива», розробник десятків військових тренажерів, керівник виробництва БПЛА.

Warbirds is hiring. Компанія шукає інженерів, програмістів, технологів і фахівців з масового виробництва.

🌐 warbirds.com.ua
✉️ y.dobronravin@warbirds.com.ua
📱 +38 (067) 766-10-29 (Signal, WhatsApp)