«Дякую проджект онлайну. До побачення». Чому продукти закривають — і як не повторити чужу помилку
Це була остання доповідь Олексія Просніцького про Project Online. Не про те, куди мігрувати — про те, чому продукт втратив майбутнє, чого не варто пробачати вендору і за яким принципом узагалі обирати IT-рішення. Конспект виступу «No Country for the Old Projects» на Strategic Project Conference 2026.
Доповідь, яка вийшла не такою, як зазвичай
Не «ух, і все буде круто». Це історія з присмаком ностальгії — і водночас остання доповідь Олексія Просніцького про Project Online. Більше статей, відео і виступів на цю тему від нього не буде.
І почалася вона не з продуктів, а з тези, яку варто покласти в основу будь-якої розмови про закриття Project Online. Звучить вона неочікувано спокійно.
Закривати продукти — це нормально
«Закриття того чи іншого продукту — це насправді нормальна історія. Так само, як і закриття проєкту. Якщо ви розумієте, що вони не відповідають стратегії».
Логіка проста: продукт живе рівно доти, доки він потрібен стратегії компанії, яка його випускає. Щойно перестає — його згортають. Це не зрада і не помилка, це управлінська норма.
Тут і криється відповідь на питання, яке Олексію ставлять найчастіше: чому це сталося? Не тому, що Project Online зручний чи незручний. Не тому, що з ним багато чи мало працюють.
Відповідь проста: цей продукт не у фокусі AI-стратегії Microsoft. А отже — у нього немає майбутнього. Тому що якщо подивитися, куди рухається Microsoft і що зараз має бути в кожному його продукті, відповідь очевидна: штучний інтелект. Скрізь.
Життєвий цикл продукту, який Олексій виніс на окремий слайд, читається як коротка біографія: анонс у 2012-му, реліз у 2013-му, золота ера 2016–2021, неофіційна зупинка розвитку у 2018-му — і закриття у 2026-му.
І тут важливо підкреслити – мова йде про закриття Project Online. Microsoft Project (Desktop / Standard / Professional) продовжує своє життя
Project Online Lifecycle: від анонсу у 2012-му до закриття у 2026-му. Слайд із презентації Олексія Просніцького.
Куди рухається Microsoft — і чим за це платять фахівці
Логіка вендора послідовна, і вона б’є не лише по продуктах, а й по людях, які на них працюють.
Power Platform офіційно з’явилася у 2018 році, активно поїхала з 2019-го. Минуло шість-сім років — і Microsoft уже каже, що сертифікації з Power Platform неактуальні. Це вже старе. Людина, яка хоче працювати на технологіях Microsoft, тепер має знати Copilot, Copilot Studio, вміти створювати агентів. Компанія вивела чотири основні сертифікації, якими, на її думку, має володіти кожен фахівець її стеку.
«Просто знання без прив’язки до штучного інтелекту нікому не потрібні».
При цьому Олексій — і це рідкість для доповіді про AI — не в захваті від тотальності цього тренду. У Microsoft є власне бачення робочого столу співробітника: скрізь має бути Copilot.
«З однієї сторони круто. А з іншої — нащо думати, коли за вас хтось подумає, хтось розрахує, хтось зробить презентацію? Ви розслабились, вивільняється багато вільного часу. Але погодьтеся, починає відбуватись наступна історія: ми починаємо, м’яко кажучи, тупішати. І це насправді не ок».
Copilot Everywhere — бачення Microsoft щодо робочого столу співробітника. Слайд із презентації.
Найчесніший слайд: 100% доходу, які перетворилися на 2%
А далі Олексій зробив те, чого зазвичай не роблять на сцені: розповів історію трансформації проти власної компанії.
Основне зростання LEO Consulting свого часу було пов’язане саме з Project Online. І цифри говорять самі за себе:
- 2019 рік — Project Online займав 100% надходжень у консалтинговому напрямі компанії.
- Минулий рік — 2–3%.
Висновок, який Олексій виносить з цієї арифметики, стосується не лише LEO:
«Якби ми чіплялися за старе минуле і казали: “Ні, ми найкращі в Project Online, ми єдині” — як довго ми б протягнули з таким підходом? Насправді нас би давно вже не було».
Тому головна порада звучить незручно, але чесно: важливо вміти відмовлятися від того, з чим ви працювали. Забувати, освоювати нові знання й технології — і рухатись далі. Дуже багато компаній сьогодні чіпляються за старі знання та старі технології просто тому, що «ми так звикли працювати, ми не готові перебудовуватись».
Чого не варто пробачати вендору
Є в цій історії частина, яка Олексію відверто не подобається — і він проговорює її прямо.
У 2013–2016 роках Microsoft активно переконував клієнтів, що Project Server — це минуле, і всі мають переходити в хмару. Компанії по всьому світу (не лише в Україні) закладали бюджети, платили за міграцію, переїжджали. А тепер отримують пропозицію повернутися назад — на той самий Project Server, який десять років не розвивається.
Друга проблема технічніша, але не менш болюча: у Microsoft немає інструмента міграції між власними продуктами. Хоч на Project Server, хоч на Planner Premium — переносити дані доведеться самотужки.
«Це якось неповага до своїх клієнтів: дали спочатку одне, потім друге — і не даєш ніякого інструменту».
Для розуміння масштабу «кроку назад»: Project Online зупинився у своєму розвитку у 2016 році. Project Server — теж у 2016-му. Сьогодні 2026-й. Десять років у сучасному IT — це вічність: ще три роки тому про штучний інтелект майже ніхто не говорив, а тепер світ змінився повністю.
До того ж повернення на Project Server означає повернення до власної інфраструктури: сервери, процесори, штатні адміністратори, які «переключають кнопочки». Плюс ліцензії — і ось тут цифри перестають бути абстракцією.
Одна ліцензія Project Online коштувала керівнику проєкту $360 на рік. Щоб та сама людина просто зайшла попрацювати в Project Server, компанії доведеться купити цілий пакет: Windows Server, SharePoint Server, SQL Server, Project Server і клієтські ліцензії (CAL) на кожного учасника. Порядок цифр — десятки тисяч доларів ще до того, як хтось відкрив перший графік.
Вартість ліцензій для розгортання Project Server: SharePoint Server — $18 000 на три роки, Project Server — $14 000, SQL Server Enterprise — $18 000, плюс CAL на кожного користувача. Слайд із презентації.
Жодна компанія з п’ятьма, десятьма чи навіть двадцятьма проєктними менеджерами в цю історію не піде — просто через вартість.
Кому Project Server усе ж підходить? За словами Олексія — тим, кому потрібен виключно закритий периметр: режимним установам, де систему принципово не можна винести назовні. «В усіх інших випадках не треба навіть про це думати».
99%, які «ще не чухаються»
До 30 вересня 2026 року, коли Project Online остаточно вимкнуть, лишалося п’ять із половиною місяців. І тут Олексій наводить статистику, яка мала б стривожити ринок: 99% українських компаній, які сидять на Project Online, ще навіть не почали рухатись.
Логіка тих, хто відкладає, він відтворює з іронією: п’ять із половиною місяців — це ж багато. А якщо помножити на дні — ще більше. А на години? А на хвилини? А на секунди — то там узагалі мільярди. «Ну нащо поспішать?»
Проблема в тому, що ціна зволікання цілком реальна:
«Чим більше ви будете відтягувати процес міграції до 30 вересня, тим дорожче воно вам буде коштувати».
Що стосується самих альтернатив — Олексій пройшовся по них коротко. Planner Premium він оцінює чесно: якщо складність Microsoft Project — це п’ятірка, а Excel — десятка, то Planner Premium тягне «на одиничку». Для когось це деградація, для когось — навпаки, полегшення: показав людині за дві години, як працює, і більше до цього не повертаєшся. Project Operations — потужний продукт для компаній, які продають свої ресурси за годину (там є і рахунки, і акти, і таймшити, і бюджетування), але складний і дорогий; в Україні не було жодного впровадження, крім одного пілота. З українського ринку працюють три рішення: OnePlan (впроваджений у Modus X), Projectum xPM від данської Context& (працює в МХП) і власний LEO PPM.
Загальний висновок звучить так: взяти «чистий Microsoft» і отримати повнофункціональне рішення для управління стратегією — неможливо. На базі технологій Microsoft — так, це реально. Але сам по собі, «з коробки», вендор сьогодні такого не пропонує.
Детальний розбір усіх альтернатив — по сценаріях використання, з ліцензіями й обмеженнями кожного продукту — ми зібрали в окремому матеріалі: Альтернативи Project Online: що обрати до 30 вересня 2026 року.
Управління проєктами — це не графік у Project
Перед тим як обирати продукт, Олексій радить зробити крок назад і чесно відповісти: а що вам узагалі потрібно?
Бо управління проєктами — річ багатогранна. На окремому слайді Олексій розклав повну SPM-архітектуру — дванадцять напрямів, які має закривати доросле рішення: управління проєктами, стратегією, програмами, портфелем, ідеями та запитами, життєвими циклами, погодженнями, артефактами, фінансами, продуктами, вигодами — і AI.
Старий Project Online закривав із цього списку фактично два стеки: власне управління проєктами і роботу з артефактами (ризики, стейкхолдери). Більше нічого.
SPM-архітектура: дванадцять напрямів, які має закривати рішення для управління стратегією. Слайд із презентації.
Наслідок цього — окрема, часто недооцінена проблема:
«Це дуже погано, коли в продукт заходять тільки керівники проєктів. Коли керівництво не цікавиться, що відбувається у ваших IT-системах, то будь-яка IT-система стає іграшкою для якоїсь однієї ролі — і все».
Взуття на виріст
Головний принцип прийняття рішень Олексій сформулював через побутову метафору, яку неможливо забути.
Яке взуття ми купуємо дітям? На виріст. Бо купувати те, що сидить гарно тільки сьогодні — надто дорого.
«Яке взуття купують дітям?» — головний принцип вибору IT-продукту. Слайд із презентації.
А от IT-продукти компанії чомусь купують «на зараз». Ми зараз цим користуємось — давайте це й візьмемо. Хоча компанія зростає, і питання має звучати інакше: де ми будемо через рік, через два, через три, через п’ять? Яка наша стратегія розвитку — і який функціонал знадобиться під неї?
«Це ж дуже дорого — кожен рік купувати собі нове програмне забезпечення і робити міграцію з одного продукту на інший. Якщо ви заходите в якесь рішення, воно має хоча б років три гарантовано працювати без проблем».
Живіть тією частиною проєкту, що залишилась
Наостанок — те, заради чого варто було слухати цю доповідь до кінця.
Олексій згадав, як торік вони з колегою Віталієм завершували впровадження для однієї агрокомпанії — і він сказав йому: «Ти ж знаєш, що це останній проєкт на Project Online». Була навіть ідея (її підказала Юлія Гатілова) зібрати клуб, де можна згадувати старі часи: пам’ятаєш, вийшов Project такої версії, а потім такої…
Але замість ностальгічного клубу вийшло питання до залу:
«Хороший керівник проєкту завжди має жити якою частиною проєкту? Тією, яка залишилась. Не треба жити минулою частиною — її більше немає, ви не можете нічого з цим зробити. У вас попереду тільки залишок. І ви маєте все зробити так, щоб цим залишком пишалися».
І фінал, який ставить крапку в десятилітній історії:
«Ми, як компанія, кажемо: дякую прожекту, до побачення. І нас зустрічають наступні великі горизонти».
Що забрати з собою
- Продукти закривають — і це нормально. Так само, як проєкти. Критерій один: відповідність стратегії.
- Project Online втратив майбутнє не через функціонал, а через фокус. Він не в AI-стратегії Microsoft — отже, розвитку не буде.
- Триматися за старе — найдорожча стратегія. Компанія, чий дохід на 100% залежав від одного продукту, вижила лише тому, що вчасно від нього відмовилась.
- Повернення на Project Server — це крок на десять років назад, з власною інфраструктурою і пакетом ліцензій. Виправданий лише для закритого периметра.
- Зволікання коштує грошей. Що ближче до 30 вересня — то дорожча міграція.
- Купуйте IT-продукт на виріст, а не «на зараз». Під ту компанію, якою ви будете через три роки.
Дивіться повний виступ на YouTube
